Персональна сторінка
Куркіна (Симанович) Віра Сергіївна
1905 - 1979
Гілка роду: Симановичи
Місце народження: Тула
Місце смерті: Харків
Біографія
Родом із Тули, з багатодітної родини (сестра Олена (Льоля) згодом проживала в Харкові в районі Одеської, у неї була донька Ніна та онука Таня; брат Олександр (Саня) — у Тулі; сестра Олександра — у Кемерові). Віра працювала час від часу, переважно була вдома й вела господарство. У 1934–1938 роках працювала за вільним наймом у лавах Червоної армії. Після війни жили на вул. Мироносицькій (тоді — вул. Дзержинського), 93, у двох кімнатах комунальної квартири № 50, вікна яких виходили у двір. Потім отримали квартиру на старому Павловому Полі на вул. Дерев’янка. З її розповідей дружині онука Куркіній Л.А.: Перед війною чоловік Георгій купив мотоцикл. Вони жили на другому поверсі, і він настилав на сходах дошки та затягував мотоцикл у квартиру. Одного разу Віра наварила цілу каструлю борщу й залишила її на столі остигати. Тут прибігає чоловік: терміново, протягом години збирай найнеобхідніше — за годину відходить ешелон. Вона похапцем зібрала якісь речі, документи й разом із двома синами в страшному поспіху поїхала в евакуацію (до Казахстану?). Дорогою старший син Юра, якому тоді було близько 14 років, намагався втекти на фронт і відстав від поїзда. Віра була в паніці, але сина знайшли разом із міліцією. Потім вона розповідала, як у дорозі в якомусь місці пішла помитися, зняла з себе речі, а коли вдяглася й збиралася йти, хтось запитав: а чия це сукня залишилася висіти? Виявилося, що вона в поспіху під час зборів одягла на себе кілька суконь і тепер одну забула. Потім був голод, і вона все не могла забути залишену на столі каструлю борщу…