Персональна сторінка
Човпень (Антоненко) Єфімія Андрієвна
1900 - 1986
Гілка роду: Антоненки
Місце народження: Лісняки
Місце смерті: Яготин
Біографія
Зі погадів доньки Куркіної Тамари Павловни: "Сім’я моєї мами була із заможних хліборобів. Предки були козаками, тому мама завжди говорила, що вона «козачка». Це була багатодітна дружня сім’я, виросли дорослими 3 сина і 5 сестер. Мама і її сестри грамоті навчались в церковно-приходській школі по два-три роки і то не всі, так що не всі з них уміли писати та читати. Але ж майже всі діти їхні виросли достойними людьми. Мою маму мій батько знайшов в 1919 році (їх познайомив мій дядько Прокіп), одружився і привів її в стару «убогу хатинку», де ще проживав його брат Григорій з дружиною (сварлива та лінива т. Ганна) та бабушка. З 1920 року в період розвитку НЕПу почався розквіт і в нашій сім’ї. Наше дворище, яке існує і зараз по вул. Шевченко, було розширено й була збудована нова хата, чи то будинок. Пишу так, бо будинок був під солом’яною кришею, а в середині розбудований як «світське» житло. Дворище було великим, був ще город, сад, невелике поле, засіяне злаком, і спуск до річки Іржавець, на березі якої була. На самому дворищі, крім будинку, були збудовані господарські споруди для корови, свиней, курей і т.д. Головне – була збудована велика клуня, де хоронилися молотарка, віялки і другий інвентар для молотьби. Комора – для зерна. Колодязь, допоміжні споруди та літом перед клунею був не дуже великий тік для обробки збіжжя. Все це працювало на людей і літом і зимою за якусь плату і давало змогу розбудовувати своє діло. По закінченню НЕПа батько все це здав в період колективізації державі (подарував), а ми з сім’єю почали блукати по Україні, шукати своєї долі. Дворище і земля були залишені нам на користування, бабушка Ганця була хазяйкою до своєї смерті (1937-38 р. ?).