Персональна сторінка
Бережна (Криженко) Олександра Григорівна
Гілка роду: Криженко
Місце народження: Борисівка
Місце смерті: Донбас
Біографія
Зі спогадів Криженко Тамари Василівни: "Молодша татова сестра Шура, зображена на фото, була моєю другою улюбленою тіткою. Вона була висока, чорноока, чорноброва, справжня українська красуня, найбільше схожа на мого тата. Жила вона в селі Липці, була заміжня за Іваном Івановичем Бережним, який до війни був головою колгоспу, комуністом. У них було троє дітей: два сини і донька... Валентин і Віктор, та ... Рая... Після війни сім’я тітки Шури проживала в Липцях, куди ми часто їздили в гості в дитинстві, і де жили татині батьки. Коли під час війни німці вперше захопили наші рідні місця, зокрема й село Борисівку під Харковом, де тоді жила тітка Шура з дітьми (Іван Іванович пішов воювати), її викликали до німецької комендатури й почали допитувати як дружину комуніста і голови колгоспу. Вона потім розповідала: «Мене посадили на віденський стілець, а я так тремтіла, що цей стілець підо мною ходором ходив. Сусіди навчили мене лаяти чоловіка, доводити, що я дуже погано з ним жила, що він мене бив, знущався з мене. Мене відпустили. Це було як диво». Перші німці відпустили, але ненадовго. Сусіди тоді казали тітці Шурі: «Іди із села. Другого разу від них живою не підеш. Щастить лише один раз». І вона пішла з трьома малими дітьми та коровою, до них приєднався сусід. Багато днів і ночей ішли вони в бік Волги, до району Саратова, де, за чутками, у госпіталі перебував Іван Іванович — чоловік і батько. Корова рятувала від голоду, але потім її не стало. І сусід відстав у дорозі. До Волги вона вийшла сама з дітьми. Довго стояли в черзі на переправу. І ось, нарешті, настало довгоочікуване: підійшла їхня черга. Ось-ось вони ступлять на переправу вже з останніх рядів. І раптом їх грубо відштовхують убік, і замість них на переправу в’їжджає на трійці коней бравий військовий у великому чині. Тітка Шура з дітьми залишається на березі. А в цей самий час починається бомбардування переправи німецькими бомбардувальниками. Усе вибухає й гине. Тітка Шура, зрештою, переправляється на інший бік Волги і в одному з госпіталів Саратова знаходить Івана Івановича. Чи не диво це? Троє дітей і вона залишилися живими й неушкодженими в страшній вирі війни; щоб уже в мирний час через багато років два її сини загинули: один — від хвороби, отриманої під час служби на півночі, а другий — під час виконання бойового завдання. А сам батько, Іван Іванович, загинув удома від руки сусіда, який вистрілив у нього з рушниці (у нетверезому стані)..."